Велика частина території Росії зайнята рівнинами. Російська (Східно-Європейська) рівнина, що на захід від Уральських гір, має середні висоти поверхні бл. 100 м над р.м. рельєф північної частини Росії сформувався під впливом заледеніння і подальшоїрічкової ерозії. Карелія і Кольський півострів належить до Балтійського щита. Тутпереважають хвилясті рівнини з одним масивом низьких гір (Хібіни) і безліччю озер. Розташовані південніше Ладозьке і Онезьке озера знаходяться в низовинній смузі, щопродовжується на схід від Фінської затоки. Височини центральної Росії досягають висотпонад 300 м. Валдайська і Смоленсько-Московська височини маркірують кордоностаннього плейстоценового заледеніння. Південніше знаходяться Середньоруська іПриволзька височини, відмінні хвилястим рельєфом і розвиненою мережею ярів. Широкідолини рік — Волги, Дону і їх приток обрамовані крутими правими схилами, тоді як лівібереги низовинні. На півдні Російська рівнина переходить в Причорноморську іПрикаспійську низовини. Між Чорним і Каспійським морями розташовані Кавказькі горивисотою до 5642 м. Гори Кавказу досить молоді і динамічні, оскільки знаходяться в зонізіткнення Євроазіатської літосферної плити з Аравійською. Прикаспійська низовина маєабсолютні висоти нижче за рівень Світового океану. Вона тягнеться від північногопобережжя Каспійського моря до Волгограда. У її межах Волга тече по древньому днуКаспійського моря аж до Астрахані і утворює дельту з численними рукавами. На сходіРосійська рівнина обмежена ланцюгом Уральських гір, що протяглися з півночі напівдень більш ніж на 2 тис. Км. Їх північним продовженням є острови на шельфіПівнічного Льодовитого океану — Вайгач і Нова Земля, частково покриті льодовиками. Погорах Уралу проходить кордон між Європою і Азією. Це древні, сильно зруйновані гори. Середні висоти Уралу не перевищують 600 м. Вища точка — гора Народна на півночі (1895 м). Західні схили Уральських гір пологі, хвилясті, а східні круто обриваються до Західно-Сибірської рівнини. Урал багатий корисними копалинами. Західно-Сибірська рівнина, одна з найбільших рівнинних територій земної кулі, відрізняється плоскою заболоченою поверхнею, що підіймається на 50-100 м над р.м. дренується ріками басейну Обі і тягнеться між Уральськими горами і р. Єнісей. У їїсерединній частині знаходяться сильно заболочена Середньобська низовина іВасюганська рівнина, де відкриті і експлуатуються величезні запаси нафти і газу. Напівденному сході рівнина переходить в Алтайські гори і Саяни висотою до 4506 м (г. Білуха). Велику частину Східного Сибіру займає Середньо-Сибірське плоскогір'я. Йогоповерхня глибоко розчленована, а висоти коливаються від 500 до 1700 м над р.м. найбільш висока частина плоскогір'я — гори Путорана (район Норильська) висотою 1500-1600 м, з багатими родовищами кольорових металів. На крайній півночі СхідногоСибіру розташована Сибірська низовина і гори Бірранга (п-ів Таймир) висотою до 1100 м. На крайньому півдні Середньо-Сибірське плоскогір'я переходить в Східні Саяни висотоюдо 3491 м (г. Мунку-Сардик). За оз. Байкал і р. Лена плоскогір'я переходить в хребти, досягаючи висоти 4750 м на Камчатці (Ключевська сопка). Тут виділяються Яблоновийхребет висотою до 1680 м над р.м., Станове, Алданське, Колимське і Корякське нагір'я, Верхоянський хребет і хребет Черського з висотами до 3147 м (г. Побєда). НаТихоокеанське побережжя виходить Серединний хребет з 28 діючими вулканами на п-овіКамчатка, хребти Джугджур і Сіхоте-Алінь висотою до 1906 м (г. Топко).
