Запорізька Січ, що у часи її появи у середині XVI ст. Розташовувалася на о. Хортиця, напередодні Визвольної війни містилася на Микитиному Розі. Під час війни запорожці становили основну силу українського війська, їх державотворчий досвід був перейнятий Б. Хмельницьким – на визволеній території України запроваджено полково-сотенний устрій, як і на Запоріжжі. Особливо конфлікт Січі і гетьманів розгорівся після смерті Б Хмельницького, коли посилилася влада гетьманських старшин, що нехтували інтересами запорожців. У період Руїни запорожці виставляли власних гетьманів – Я. Барабаша, підтримали І. Брюховецького, М. Ханенка, П. Суховія, виступали проти П. Дорошенка. Після Андрусівської угоди Січ перейшла у подвійне підпорядкування Польщі та Московії. Скориставшись тим, що в Україні почалася боротьба за владу між численними гетьманами, султанська Туреччина та її васал – Кримське ханство, посилили напади на територію України в другій половині XVII століття. їх війська грабували, палили міста і села, брали в полон десятки тисяч людей. Майже єдиним захисником українців від південних нападників за цих умов залишилася Запорізька Січ.