Справді, на уроці математики ми вчимося вважати, а якщо пощастить, то й розвиваємо логічне мислення, на уроках російської мови ми вчимося грамотно писати, на уроках іноземної мови, ясна річ, вчимо цей самий чужу мову, а що ми робимо на літературі? Зазвичай, якщо не щастить з учителем, то предмет цей сприймається середньостатистичним учнем як вікно між фізкультурою (побігати, розім'ятися) і фізикою (ось там — то працювати треба). А що робити на літературі? Красиво говорити про якусь Тетяні та якомусь му-му? Намагатися вгадати, чому цей студент на стареньку до смерті розлютився? А в молодших класах чомусь потрібно захоплюватися спочатку Авраамом, який свого сина ледве було в жертву не приніс, а потім Тарасом Бульбою, який — таки зле авраамове справу доробив — чим породив синочка, тим і вбив. Ну, брєд не чи що? Так навіщо він потрібний, предмет цей? У радянські часи уроки літератури були ідеологічно витримані — Олег Кошовий, піднята цілина, слово о полку Ігоревім у світлі останнього з'їзду КПРС, і т.д. тоді все було зрозуміло — художня література ілюструє моральний кодекс будівника комунізму і викриває все, що цьому кодексу суперечить. Часи змінилися, а на уроках літератури змінилися тільки досліджувані автори — Солженіцин замість Шолохова, Пастернак замість Серафимовича. А все інше — методика, відсутність мети, нудьга в очах учнів — все це практично не змінюється. Хто читав підручник — хрестоматію з літератури для середньої школи? Ну наприклад, для 5 класу. Ну, як і відчуття? Навіть відкинувши убік емоції, підручник можна звинуватити в безсистемності і безглуздості. По-перше, абсолютно не ясна завдання цього підручника — навчити чому? Розвинути що? Власне, цей висновок випливає з необов'язкового набору текстів і невиразних завдань після цих текстів. Підручник, до речі, мало чим відрізняється від свого радянського попередника. Він дуже тенденційний. Тільки там була " широка страна моя родная " колгоспи і боротьба пролетаріату в прозі і віршах, а зараз — «мені про Росію треба говорити». По-друге, мені не зрозуміло, для кого написаний цей підручник. Складається таке враження, що в якості об'єкта був обраний герой книги «Підручник з педагогіки для педагогічних ВНЗ» під редакцією Ю. Бабанова. Якийсь ідеальний в платонівському сенсі дитина, який зазнавав тимуровских, ідейному, фізичному і статевому вихованню. Тепер він навчається у 5 класі, збирає гербарій, читає книжки про піонерів (скаутів) героїв, клеїть модель планера, ходить на піонерські (скаутські) збори, переводить бабусь через дорогу, мріє втекти до Іраку боротися за свободу курдів. Саме такий об'єкт у вільний від бабусь час буде із задоволенням читати Пришвіна (опис природи в 11 років! Самі — то читали? Туга смертна), декламувати Прокоф'єва і дзвінким голосом відповідати на питання, що об'єднує вірші про природу і про Батьківщину.
