Демедь удосвіта ще встав, Кісся оглянув, косу наклепав, Мантачку застромив за очкураІ поспішав уже з двораКосити сіно на луку,—Та чорт підніс якраз Луку, Сусіда, — дурня і ледащо,—Мов за напасть. Ну хтозна й нащо? Лука, допіречку що встав, Ні морду мив, ні очі продирав, Кудлатого нагадував ведмедяІ так озвався до Демедя: «На косовицю? Так-таки… Це харашо, для… толоки, А щоб для сіна, так не дуже… » «Чого? » — «Бо дощ уструже, У мене є такі знаки: Спина болить, ноги крутить, поперекЛама, тіло свербить, печінки трусить, Мороз пройма: Це все на дощ такі прикмети… » «Але ж на небі хмар нема? » «Дарма, браток, все це дарма! Хоч я не вчивсь у вирситеті, Та хай пойме мене кіндра, Як дощ не вструже мов з відра: Річки тектимуть на дорогу, Повір, Демедю! їй же богу! Не йди косить. Пропаща та трава, Що викосиш, нещасна голова! … » Демедь потилицю почухав, Але Луки таки послухавІ не косив, дощу злякавсяТа день великий протинявсяБез діла-справи по дворіІ злість зганяв на дітворі. Сміялось чи не все село: Дощу ще з тиждень не було!