Про Стрільчий острів 1 між людьми здавна йде така балачка, що на ньому закопані великі гроші. А закопали їх, кажуть, запорожці. Козаки вирили там глибоку яму, наклали туди золота, срібла, рушниць та й засипали все те піском. А потім розіклали на тому піску якогось хлопця та й давай його сікти. Сікли-сікли, а тоді й питають: — А знаєш ти, за віщо ми тебе січем? — Ні, не знаю,— каже хлопець, а сам плаче. Давай вони його вдруге сікти. Сікли-сікли, перестали й знов питають: — А що, знаєш? — Ой татусеньки рідненькі! Не знаю… Давай втретє. Кричало те хлоп’я, кричало, аж поки охрипло. — Годі! — кажуть. І давай питати: — Скажи, скурвий сину, за що ми тебе січем? — За те, щоб пам’ятав, де поклали скарб. — Ну,— кажуть,— догадався. Обдивися ж та йди собі з Богом. Вирвався хлопець, одбіг геть далеко від острова та й давай питати шляху на Україну. Питав-питав — допитався. Дійшов аж до свого батька. Це було, кажуть, зараз, як Січ зруйнували. Через скільки там десятків років з Київської губернії гнав один дід по Дніпру пліт. Догнав до слободи Волоської та й пішов шукати грошей на острів Стрільчий. Але те місце вже було загорнуте камінням. Довго він його шукав, та так і не знайшов. Давай тоді той дід розказувати. А то був той самий дід, якого сікли запорожці, коли він був ще хлопцем. Дід розказав і прикмети, де закопували скарб. — На тім боці, — каже, — супроти острівка стояв дуб, а на дубі була товста гілка, яка показувала на острівок, де саме сховано скарб. Деякі старі люди ще й досі пам’ятають того дуба.-1 — Стрільчий — острів на Дніпрі, при впадінні р. Мокрої Сури.
