Цікава конфігурація проблематики і суті твору. Попри суворі рамки термінів (тріумф — поразка), які лежать на протилежних кінцях загального враження від прочитаного, — можна спробувати розділити все на чорне і біле, залишивши осторонь найбільш цікаву частину — сіру. Напівтони, відтінки, вторинні ноти, якими просякнутий весь твір. Саме ті, які надають йому неповторного аромату. Отже, тріумф: йому все ж вдалося знайти свій філософський камінь, втілити свій талант вповні, створивши ідеальний парфум. Такий, що зводить з розуму і засліплює не одну людину, а цілий натовп. І цю страшну руйнівну силу, яку Гренуй зміг вичавити і відділити із незрозумілих нам простих речей, він сховав в простеньку склянку з-під парфумів. Чудодійна субстанція, аромат декількох крапель якої змушують всіх навкруги обожнювати його до нестямиЦе був тріумф, до якого він йшов впродовж всього свого недовгого життя. Що ж до другої частини питання — трагедійність — вона криється в простих поняттях. Бідолашному хлопцеві не пояснили вчасно різницю між добром та злом. Між «можна» та «заборонено». Для нього відібрати у людини життя значило не більше, ніж вдихнути запах квітки. Абсолютна відсутність розуміння цінності людського життя при абсолютному таланті відчувати це життя на ефірному, тонкому рівніЗвідси беруть коріння його злочини. Символічною є і власна смерть героя. Його вбиває те, заради чого він вбивав інших. Хоча залишається відчуття, що він так і не зрозумів до кінця, що його життєвий кодекс йшов врозріз із загальноприйнятними правилами людського життяПідсумовуючи, все ж легше говорити про тріумф. Винятковий талант знайшов свій філософський камінь. Трагедія — якби вчасно цей талант направити в потрібному руслі, то все могло б вийти інакше. Без жертв. Хоча…
