Довгий час слово «милосердя» в нашому суспільстві вважалося якимось старорежимним, таким, що принижує людську гідність. Ніби потребують милосердя і жалю слабкі й принижені, тоді як ми — сильні й всемогутні. Що означає це слово, це поняття — милосердя? І, головне, як виховувати милосердя в дітях? Чи можна і чи потрібно виховувати милосердними дітей у наш важкий і все ще недобрий вік? Якщо поглянути на історичність виховання милосердя в родині, то в селянській сім'ї дітей намагалися навчати милосердя, жалю та співчуття до людей, які потерпіли лихо: нещасних, убогих і жебраків. Звичай зобов'язував селян приймати у своєму будинку стомленого мандрівника: обігріти його, нагодувати й потішити, якщо він в печалі. Жебраків і убогих брали в будинок з тією ж доброзичливістю, що й подорожніх. Вважалося, що подати милостиню, пожаліти, допомогти хворому і бідному — справа необхідна і богоугодна. Допомогу, пояснювалось дітям, необхідно надавати всім, хто її потребує: людям, що постраждали від пожежі чи стихійного лиха, які втратили годувальника, багатодітним сім'ям, що були в злиднях. Виховне слово підтримувалось і ділом: люди допомагали погорільцям, ділилися з ними останнім шматком хліба, намагалися їх втішити, дати притулок. Сім'я, в якій захворів годувальник, могла розраховувати на допомогу односельців, які приходили топити піч, готувати їжу, доглядати худобу. Вдовам і сиротам люди допомагали зорати город, засіяти і віджнивувати. В наш час багато батьків бояться виховувати дітей добрими і милосердними. Їм здається, що коли діти виростуть, їм буде важко, вони не зможуть постояти за себе. Але потрібно пам'ятати, що добрим і милосердним легше жити, тому, що їх всі люблять. Злість спалює серце, злобна людина частіше хворіє і раніше помирає. Крім того, яка буде майбутня сім'я, майбутній батько, майбутня мати, їхні діти? Естафета добра і зла нескінченна, і в нашому домі на зміну злим дітям можуть прийти злі онуки. Милосердя — це милість серця. Милість, любов, ніжність, м'якість. Немилосердний — жорстокий, запеклий, не відчуває болю іншого, не помічає його, нехтує ним. Чужий біль, нещастя, втрата, падіння — ось на що звернено милосердя. Тож, як навчити дитину відчувати чужий біль, перейматися чужим болем?
