Достоєвський «Злочин і кара» Підійшов до Пороха, хотів говорити і не міг. Потім сів і чітко вимовив, що то він убив стару лихварку і сестру її Лізавету. «Ілля Петрович розкрив рота. Збіглися з усіх боків. Раскольников повторив своє показання» . «Сибір. На березі широкої, пустинної ріки стоїть місто, один з адміністративних центрів Росії; у місті фортеця, у фортеці острог. В острозі вже дев’ять місяців ув’язнений каторжний другого розряду Родіон Раскольников. Від дня злочину його минуло півтора року» . Судове розслідування у його справі пройшло без ускладнень. Раскольников точно і ясно давав показання, не плутаючись, не приховуючи ніяких подробиць, відтворив, весь процес вбивства, указав камінь, під який сховав награбоване. Слідчі і судді дивувалися лише тому, що він не скористався з тих грошей та речей, а не знав, навіть, скільки їх було. Нарешті дехто із слідчих, тих, хто цікавився психологією, припустили, що Раскольников дійсно не подивився у гаманець, який сховав. З цього зробили висновок, що злочин він скоїв у стані тимчасового божевілля. Вирок був поблажливіший, ніж можна було очікувати,— вісім років каторжних робіт другого розряду. Сприяло цьому те, що Раскольников не тільки не виправдовувався, але, здавалося, хотів звинуватити себе ще більше. Його прихід з повинною в той самий час, коли слідство заплуталося через свідоцтво Миколая, коли на справжнього вбивцю і підозри не було (Порфирій Петрович додержав свого слова), все це врахували у суді. Крім того, Разуміхін представив суду факти, які відкривали деякі інші риси особистості Раскольникова. Стало відомо, наприклад, що, навчаючись в університеті, Раскольников допомагав своєму товаришу, хворому на сухоти, після смерті того утримував його немічного батька, котрого також поховав на свій кошт. Квартирна хазяйка розповіла, як під час пожежі Раскольников врятував від вогню двох маленьких дітей, і сам при цьому отримав сильні опіки. Тут показується юридична відповідальність за вбивство двох людей головний герой отримав наказання у вигляді відправи до Сибіру.
