Образ Фауста «Фауст» — це найвище досягнення Гете. Легенда про дктора Фауста, ученого-чорнокнижника, виникла ще в 16 столітті. Ця трагедія перетворилася на філосовський шедевр, присвячений вічній темі пізнання істини. Місце і час умовні. Перед нами Бог, архангели, мефістофель та об`єкт парі між Богом і Мефістофелем — учений Фауст — який має витримати всі спокуси, підготовлені йому духом зла. При цьому Фауст не просто образ вченого, перш за все він уособлює все людство, ницість (сугупость) якого має довести. Фауст — це подвійний образ, у якого прагнення творити долає внутрішнє розчарування та зневагу в житті. Фауст прагне сягнути глибин мудрості, невгамовний у пошуках істини. Він бажає не тільки пізнати світ, а й донести промінь знання до інших людей. Саме цим зумовлює його прагнення перекласти рідною мовою Євангеліє, у якому він змінює текст. «На початку було Слово, і слово було Бог» , — говорить велика книга. Фауст заперечує: «Діяння — початок буття» . І в цій фразі полягае сутність його образу. Мефістофель спокушає його різними земнимии утіхами, але Фауста вдається переконати тільки в силі та красі кохання. Нещасливий досвіду стосунках формує у нього почуття відповідальності за власні вчинки. Старчий та осліплий Фауст мріє відати відвойовану у моря землю людям, які б змогли видубувати на ній нове місто. І в цьому полягає головний урок Гете: невтомно рухатися вперед, боротися. Бог творить Всесвіт і людину, людина ж своєю наполегливою працею вибудовує досконале життя на землі. У фінали Мефістофель програв парі. Йому не вдалося довести ницість людини. Сперечання між Богом і Мефістофелем завершилося.
